Наталія - киянка, яка зустріла повномасштабну війну вдома. Ті слова, що першими пролунали від сина: «Мамо, війна почалася» - вона запам’ятала на все життя. Наталія не залишала місто, добре пам’ятає порожні вулиці, тишу й тривожну невизначеність перших днів. У цьому новому, зраненому світі, вона знайшла для себе джерело натхнення - літературні вечори. Слово, що підтримує, історії, що лікують - стали для неї способом жити, відчувати й знаходити світло навіть у найтемніші часи.