Це сталося на початку війни. Ми евакуювались у село і там потрапипили під ракетний обстріл. Наразі у нас в Краматорську пошкоджене житло від обстрілу. Дім бабусі і дідуся спалено у Бахмуті. Нема повноцінного навчання у школі. Кругом біль і сльози. Найбільш вражаюче - це залишити свій дім. І розуміти, що вже ніколи не буде як раніше. Найстрашніше - розуміти, що навколо багато смертей і що це горе, яке неможливо забути. Діти без дитинства і щастя, позбавлені спілкування з однолітками. Батьки, що не можуть планувати більше. Розлучені сім’ї.