У своєму місті, вже зараз місто-герой Охтирка. З дитиною були у підвалі багатоквартирного будинку. Ми жили на п'ятому поверсі. В укритті спали та їли. Страшно було. Найстрашніше, коли щодня по декілька разів літала авіація, коли дитина плаче, а ти не можеш нічого зробити, бо сама ледь тримаєшся. Завдяки своїм запасам, які були. Мер міста, на жаль, допомогу присвоював собі. Довелось виїздити за кордон. Але не змогли там бути та потім повернулись на рідну землю. Зараз не працюю. Наші воїни, які усіма своїми силами рятували та рятують наше життя! Вони наше все! Про війну нагадує маленький молитвослов і дерев'яний хрестик з Єрусалиму, який я та моя дитина читаючи тримали сидячи в підвалі під обстрілом авіації.