Коли почалась війна, я була зі своєю дитиною вдома, спали. Найстрашніше було йти на роботу і залишати свою дитину вдома, бо не знаєш, куди пролетить. Потім втратила роботу. Шоком була евакуація, бо взагалі не розуміли, що робити і кули їхати. Спочатку поїхали до західної частини України, потім Польша, далі Швеція. У Швеції нам чужі люди надали безкоштовно квартиру, в якій ми мешкали рік.

Я зараз знімаю квартиру зі своєю дитиною у м. Дніпро. Моя сестра мешкає у сусідньому місті. Наших батьків вже немає. На даний момент я не працюю, бо ні з ким залишити дитину, садочки не працюють. До війни працювала адміністратором в аптечній мережі. Зараз піду на будь-яку роботу, якщо буде с ким залишити дитину.

Про війну мені нагадують вибиті вікна у помешканні.