Це сталося 11.03.2022, коли в наш двір влучила ворожа ракета з касетними бомбами. В той самий час донька сиділа біля вікна, дистанційно проходили уроки. Касетними зарядом вибило вікно, батько ледве встиг відтягнути її від столу. Наше житло постраждало, син пішов захищати нашу країну, нам довелося переїхати в Полтавську область. Через рік ми повернулися додому, замінили вікна, полагодили фасад і балкон. Найстрашніше було попасти під обстріл, ховатися в підвалі, залишати рідне місто.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: