Ми багатодітна родина з Харкова (Салтівка). До 4 березня 2022 разом із близькими ховалися по підвалах. Найстрашніше було переживати нальоти винищувальної авіації. Потім поїхали у Полтавську область. Вже рік живемо у будинку воїна ЗСУ, який пустив нас, щоб ми доглядали господарство. В м.Глобине дуже чуйні і добрі люди. Допомагали усім, чим могли. Діти (10, 11 і 14 років) дуже важко перенесли ці події: панічні атаки, страх грози, літаків і гвинтокрилів. Крім того, одна з доньок найважче сприйняла війну, бо влітку 2014 року ми виїжджали з Луганська до Харкова теж під обстрілами. Їй було лише два з половиною рочки, але як з'ясувалося, ті події також залишили несвідомий відбиток. Ще дуже важко діти перенесли втрату однієї з бабусь, яка через обстріли Харкова не змогла отримати вчасну допомогу при важкій стадії онкології. Але, дякувати Богові, усі інші члени родини живі.