Після початку війни Василівку окупували росіяни. Я жила в сусідньому Степногірську. Обстріли були сильні. Я вирішила виїжджати, щоб зберегти життя. Кинула все і виїхала у Запоріжжя. Найскладнішим було зачинити двері рідного дому і не знати, повернуся я чи ні. 

Найбільше я хвилювалася за життя дітей та онука.

Зараз ми всі разом живемо в Запоріжжі. В окупації залишилися мої рідні. Не завжди я можу з ними зв'язатися. Щодня чекаю звісточку від них - чи живі?

Зараз я живу в страху, але в надії на перемогу. Усе буде добре.