Від першого дня війни Миколаїв потерпав від обстрілів. Я з дружиною виїжджав у село, а потім повернувся. Води питної зараз немає, використовуємо технічну.
Найбільший страх за час війни – це страх за життя, бо обстріли не вщухають і руйнують рідне місто.
Я працював і працюю спортивним тренером. Сподіваюсь, що мирне життя повернеться до нас, і діти знову зможуть жити, як і раніше.