Ми - багатодітна родина з м.Запоріжжя, виховуємо 3 діточок: 3, 5 та 12 років. З початку війни і до сьогодні перебуваємо у своїй рідній Запорізькій області, яку постійно обстрілюють. На жаль, війна в Україні продовжується, за цей час кожен з нас переосмислив своє існування. Для нас війна стала найтяжчим випробуванням у житті, яке змінило психоемоційний стан кожного у родині: сперва - це був шок та розгубленість, невідомість, які з часом змінились на віру у майбутнє. Безумовно, війна викликає неабиякий стрес, особливо, у дітей. Найбільшу знервованість у сім'ї викликають страх втрати близьких та страх померти від влучання ракет. Молодші діти вже якось менш реагують на сирени, тільки на вибухи, а старша дитина вже все розуміє.

Найстрашніші події для дітей були в жовтні 2022 року, коли був приліт ракети неподалік від нашого будинку (ракета потрапила в завод, який знаходиться в 300 метрах від дому). Це була глибока ніч, діти спали, несподівано роздалися вибухи такі гучні, наче землетрус, потім спрацювала сирена, ліжко затряслось, всі прокинулись і вибігли у коридор, діти почали плакати, було дуже страшно. Потім ще прильоти в центрі міста, тоді постраждали житлові будинки та загинули люди, старша дитина важко пережила ці страшні події у житті, особливо, коли проїжджаючи мимо, побачила своїми очима той жах та руїни. Дитина стала більш замкнена, майже не виходить на вулицю, всі друзі та однолітки виїхали, спілкування можливе з однолітками тільки через Інтернет, дитина почала заїдати стрес, пропав інтерес до навчання та іншого.

На початку війни ми стикалися з гуманітарною катастрофою - нестачею медикаментів та їжі в березні 2022 р., коли не працювали аптеки та магазини, але згодом проблема вирішилась: влітку почали надавати гуманітарну допомогу для багатодітних.

Хай береже всіх Господь, миру всім нам та перемоги!