У мене є чоловік і двоє дітей-двійнят. Вони глухі, навчалися у Кам’янській школі-інтернаті, яку знищили окупанти.
24 лютого ми прокинулися від вибухів. З новин дізналися про початок війни. Відразу зібралися й виїхали до батьків у село, що за двадцять кілометрів від Запоріжжя. Дві години простояли на заправці у Токмаку.
Мене все шокує, а найбільше - обстріли рідного міста. Я бачила відео з Бердянська, на яких росіяни розстрілювали автомобілі з людьми всередині.
Зараз я не працюю. Ми отримуємо гуманітарну допомогу, в тому числі від Фонду Ріната Ахметова. Дуже вдячні за неї.
Найбільші труднощі – це відсутність заробітку і можливості навчати дітей. Усе інше можна пережити. Ми віримо в нашу перемогу і щодня чекаємо на неї.
