Мені сімдесят років. Я мешкаю в місті Охтирка. Свого часу евакуювалася сюди з Чорнобиля. Коли почалася війна, зять з донькою забрали мене до себе. Зараз я знову вдома. 

Найбільше шокувало, коли над дахом пролетів літак, а я не могла втекти, бо ледь пересуваюся на милицях. 

Неподалік вибухнули будинки. Осколками побило мій дах. Тепер він протікає. 

Я отримувала гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова і президента. Дуже вдячна за неї. 

Не можу спокійно реагувати на те, скільки гине наших військових. Мені навіть чужа смерть дуже болить.