Я живу в Слов’янську. Нікуди не виїжджала. У місті постійні обстріли, дуже страшно. Я не спускаюсь у підвал, бо фізично не можу. 

Перші місяці не було газу. Їжу доводилось готувати на багатті. Також іноді виникають перебої з водою.

Найбільше мене шокують удари ракетами. У Слов’янську багато зруйнованих будинків. Зараз у місті немає роботи, багато людей виїхали. 

Моя родина зараз зі мною. Вони виїжджали, але повернулись. Ми сподіваємось, що війна скоро закінчиться. Чекаю, що у Слов’янську буде робота та розвиток.