Прокинулась у своїй квартирі в Херсоні близько 6-ї ранку від потужного вибуху. Труднощів було дуже багато. Але найбільше мене шокували трупи на вулицях та блокада роботи лікарів. Російські військові не дозволяли виїжджати швидким на виклики, наша знайома народжувала вдома без лікарів, бо ті військові не дозволили. Були проблеми з грошима, ціни були космічні. Після деокупації півтора місяця жили без світла і води, у квартирі було неймовірно холодно. На балконі розводили багаття та готували їжу.

Ми з родиною з 24 лютого не покидали місто Херсон, і зараз тут живемо. Я і чоловік лишились без роботи, у нас двоє дітей. Зараз чоловік знайшов підробіток, але цих грошей на нашу сім'ю ледве вистачає. Звільнення міста від російських окупантів, це був один з приємних моментів. Наразі я безробітна. До війни я була керуючою магазанів одягу у місті Миколаєві і Херсоні. Також планувала на весні 2022 року розпочати власний бізнес. Наразі про роботу залишається тільки мріяти, у вересні починається школа в онлайн режимі, мої діти навчаються у початковій школі, діти бояться залишатись вдома самі, дідусів і бабусь в нас немає, а няню ми не потягнемо.

Про війну нагадує, мій катер. Це мрія, на яку я заробляла десять років, а в серпні 2021 року придбала катер. Ми почали його готувати для прогулянок по Дніпру і морю. Я готувала дозвільні документи і чекала відкриття сезону навігації, але почалась війна. Під час окупації його хотіли забрати, потім перед деокупацією знов російські військові погрожували, що заберуть, або потоплять, якщо його не віджену на лівий берег. Ми його ховали, але під час обстрілів міста його побило осколками. А коли підірвали Каховську ГЕС то його зовсім змило. Нещодавно знайшли у людей в городі в 50-ти метрах від річки. Мої мрії зруйновані, майно знищено.