У перший день війни моя дочка дивом виїхала з Сум. Інша дочка була в Києві, пізніше вона також виїхала. Їхала через поля біля Гостомеля та Бучі, дісталася Закарпаття. 

Ми жили під обстрілами, на початку війни було дуже страшно. Нам завозили ліки та їжу, роздавали всім. Найбільше мене шокували ракети і танки.

У людей було дуже багато руйнувань, зв’язку не було і ми не знали, що робити. 

Ми виїжджали за кордон, згодом повернулися. Я вірю в перемогу, буду плакати від радості.