До війни у мене була робота, потім мене скоротили. Зараз рятує гуманітарна допомога. З перших днів у Дружківці важко виживати. Досі не вірю, в те, що відбувається. У 2014 році вже таке переживав. Тоді також було страшно. У 2022 були проблеми з медикаментами, і мені привозив друг з іншої області. Зараз у місті тривають обстріли. Особливо страшно вночі. Найбільше мене шокувало, що бомблять мирне населення. У Дружківці багато зруйнованих будівель. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться. Я планую ходити на роботу, відновитись у посаді. Хочеться нормального мирного життя.