Я з Оріхова. Жила в центрі міста, куди почали прилітати снаряди від першого дня війни. Після повномасштабного вторгнення у місті почалося пекло. Я не вірила, що таке можливо. Зі сльозами на очах я переживала всі жахи. Найбільше мене шокувала відсутність людяності у росіян. Як можна було зайти до нас і почати вбивати людей?

Моя донька жила в Запоріжжі. З дитиною постійно бігала у підвал, через що вирішила виїхати за кордон. Дуже за нею сумую.

Про те щоб виїхати за кордон, я ніколи і не думала. Залишаюсь в Запоріжжі.  Я сподіваюсь лише на краще, я оптиміст. Вдячна за гуманітарну допомогу. Намагаюсь радіти кожному дню. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться, і моя родина збереться за святковим столом.