Лисичанськ обстрілювали постійно з першого дня війни. Пів року для мене були суцільною чорною дірою – життя в підвалах без світла, води та газу. Мене найбільше шокувала безпорадність та невизначеність. Я не знала, що робити. Коли виїжджала, з собою вся лише документи. Зупинилась у Світловодську. Тут люди дуже допомагають. Я живу в квартирі незнайомих людей, які дозволили жити за комунальні послуги. Всіма меблями, речами мені допомогли благодійні організації. 

Я би хотіла, щоб Україна відновилась, була квітучою та згуртованою.