До війни життя було кращим. Я сама виховую восьмирічного сина, мені всього вистачало. Зараз живу з батьками на їхню пенсію, і не знаю, що буде далі. 

Перший день війни запам’ятався дуже поганим. Я зранку прокинулася і дізналася з інтернету, що почалася війна. Не знала, що робити. Зібралася й поїхала до батьків. Так живемо й досі.

Найбільша трудність для мене - фінансова, бо я залишилася без роботи. У Слов’янську, як бачу, немає жодних перспектив.

Мене шокувало, коли вдарили по Краматорському вокзалу. Я знала, що там багато людей евакуювалося. Було дуже важко це пережити.

З гуманітарною катастрофою я безпосередньо не стикалася. У батьків є вода, частину їжі купую сама, ще отримую гуманітарну допомогу. Але багато чого не вистачає, наприклад дров, а зимою потрібно топити. Жити зараз важко.

Війна вплинула на дитину. Навіть не уявляю, що страшніше: те, що зараз, чи те, що буде після війни. Я зіткнулася з психологічними проблемами. Тяжко морально жити в такій ситуації, коли по місту прилітає. Все це позначається на психіці.

Коли і як закінчиться війна? Не можу сказати. Хочеться, щоб вона швидше скінчилася…