Доброго вечора, ми велика багатодітна сім'я: мама Марія - медсестра, тато Іван - військовий, після поранення, Я - найстарший Іван, мені 11 років, навчаюсь в 5 класі, як що чесно не дуже я люблю навчання, але мушу вчитись, середній мій братик Саша, йому 5 років, ходить до дитячого садочка, трохи непосида, і найменший в нас Матвійко, 2 роки.

Ми проживали з родиною в маленькому спокійному селі, мали господарство: в нас були тварини, яких ми доглядали, все було добре і тихо, поки не почалась ця страшна війна, яка застала нас там, було страшно, тому що вибухи лунали довго, ми не знали що робиться і куди тікати, тому що коло нас близько знаходився військовий обєкт, який постійно хотіли підірвати та по цей час зривають. Тата в перший день забрали до військомату, ми лишились з мамою, тому змушені були переїхати в більш безпечне місце, і так я став старшим чоловіком в сім'ї - маминою підтримкою.

Найбільша моя мрія, щоб скінчилась ця війна, щоб діти були знову веселі і щасливі, а мами їх щоб не плакали так, як плакала моя, коли випроважала тата на війну, тримаючи маленького братика на руках. Моя мрія - мир і тиша в нас, в Україні, і щоб всі були здорові.