Наша сім'я вже вдруге з 2014 року вимушена бігти та шукати прихисток від війни. Перший раз в 2014 році ми виїхали зі свого рідного міста Слов'янськ, що в Донецькій області, під вибухами та мінами, в місто Харків, коли я була на останніх місяцях вагітності, щоб народити дитину в безпеці. Через 2 роки ми повернулись додому, коли наше місто залишила війна та налагодилось життя. Але..
Вдруге в 2022 році я вже з двома дітьми знову була вимушена бігти від війни з нашого рідного міста, але вже набагато далі, у Закарпатську область. Найбільш важким було заспокоювати дітей, коли були вибухи. Пояснювати дітям, що ми повинні залишити наше місто та наш рідний дім. Ми стикнулися з тим, що через обстріли добами не було світла, тепла та води.