Наша сім‘я пережила окупацію. Дитину, дівчинку 12 років (на момент окупації) ми ховали, щоб її не депортували. Вона майже 11 місяців не виходила на вулицю. Після визволення Херсона почались масові обстріли міста. У результаті попадання термоснаряду горів дах та пошкоджений наш будинок. Зараз я вивезла доньку, але що далі робити, не знаю. Найбільш важко, коли руйнується все: гинуть люди, руйнується звичне життя. Коли «прильот» по твоєму будинку, а дитина на другому поверсі, і ти не знаєш, що з нею. Коли захоплюють твоє місто, навкруги танки, взриви. Ми пережили все. Все вище вказане. В окупації 1,5 місяці без води, світла, будь-яких комунікацій, зв‘язку. Страшно це згадувати.