«Навпроти нашого будинку стояли російські «Гради»

Мені 61 рік. Я зі своєю сім’єю жив у селі Інженерне Пологівського району Запорізької області. У нас був свій будинок, город, господарство, а зараз немає нічого. Ми все розпродали і виїхали, бо там неможливо було жити. Кожного дня кружляли літаки. Дружина з донькою виїхали в кінці літа, а я затримався ще на три місяці. Після їхнього від’їзду в село зайшли російські військові. Інженерне досі окуповане.

Ввечері четвертого березня був неймовірний гуркіт: через Пологи проїжджала російська колона. У них, напевно, був  хороший провідник, бо вони поїхали не через центр Пологів, а в об’їзд: через кам’яний міст, про який навіть не всі місцеві знають.

Тричі за час окупації я їздив у Запоріжжя по ліки й продукти. Купував не тільки для себе, а й для односельчан. Росіяни на блокпостах поводилися зухвало, але нікого не розстрілювали.

Ми з дружиною і донькою кілька днів ховалися в погребі. Облаштували його: поставили диван, занесли воду та їжу. А потім нам набридло бігати і ми залишалися в будинку.

Навпроти нашого будинку стояло п’ять російських «Градів». Щоправда, їх швидко перемістили ближче до Оріхова. Неподалік від нашого обійстя був пішохідний міст. Його підірвали.

Я виїжджав на своєму старенькому автомобілі. Він потребував ремонту, тому я думав, що не доберуся на ньому навіть до Василівки, проте мені це вдалося. У Василівку я приїхав четвертого листопада. Росіяни того дня щось святкували. Довелося затриматися. Я знайшов гуртожиток, ледь влаштувався туди. Потім зареєструвався на виїзд.

На п’ятий день виїхав у Запоріжжя. Вирішив надовго там не затримуватися через ракетні обстріли. Ми з сім’єю приїхали на Закарпаття й поселилися у будинку мого брата, який помер п’ять років тому. Ще 35 переселенців живуть в лікарні.

Сподіваємося, що наші військові скоро виженуть окупантів з України.