«Ми не хотіли виїжджати, допоки не зрозуміли, що загроза велика»

Залишили домівку та домашніх улюбленців і виїхали, щоб зберегти найцінніше - життя

Я жила в селі Інженерне в Пологівському районі. Працювала на фірмі «Юта Сервіс». Війна застала мене дома вранці: я почула в «Тік-Току» оповіщення від президента. Мій чоловік був на роботі в нічну зміну, а я була одна, поралася по хазяйству.

Потім до нас зайшли солдати так званої «ДНР», побудували блокпост. У центрі села був покинутий великий будинок, і вони там оселилися. Хотіли ще заселитися в будинок мами мого чоловіка, яка нещодавно померла, але сусідка не дозволила: сказала, що тут живе бабуся.

Свій двір ми покинули 26 березня. Коли переїхали в центр до сватів, то щодня їздили машиною робити хатні справи у себе вдома та у свекрухи. Сусіди виїхали, нам було важко бачити пусті будинки.

Ми не могли вийти з двору, коли їхала не наша машина - старались, щоб нас не бачили. Одного разу приїхали чотири машини в місто, крикнули: «Ховайтеся!» і почали стріляти. Відстрілялися і поїхали.

В окупації недостатньо свободи, ти замкнутий, закритий у дворі. А у селі магазини були закриті, два тижні не було світла та зв’язку. Ми виходили на шлях, ловили мобільну мережу . В Пологи ми не могли додзвонитися, бо там також не було зв’язку. Продукти возив той чоловік, що магазин тримав. А вода своя, у нас колодязь. Їжа – те, що привезуть, ми купимо, а так ми не застали нічого такого страшного, дякувати богові.

Спочатку ми не думали, що так буде. Ми думали зберегти домівку і все, що в домівці. Ми не хотіли виїжджати, а потім зрозуміли, що загроза велика, і треба залишати все. Тварин ми також залишили в домі - свати за ними доглядають.

Дочка у нас також у Запоріжжі, молодший син служить, а старший син в полоні вже п’ятий місяць. Він воював у 2014 році, рік відслужив в АТО. Де служив, там і одружився. 10 березня його забрали з дому, сказали, що на 10 днів, а виявилося - майже назавжди. Ми сподіваємося, що з ним все буде добре.

Спочатку ми мешкали у Запоріжжі на квартирі, але нас попросили залишити її. Зараз нас запросили на дачну ділянку живати і доглядати за нею. Нам навіть дають зарплатню за те, що ми там все доглядаємо. Але якісь планів на майбутнє у нас поки що немає.