«Як прекрасно ми жили», – розповідає Антоніна Георгіївна. Через дорогу був будинок брата, багато спілкувалися. У 2014-му почалося справжнє пекло. Під бомбардуванням серце чоловіка не витримало. Новий рік 2015-го зустрічала вже без нього, в підвалі. Якраз снаряд втрапив у газову трубу. Залишилися не тільки без світла та хліба, але й без тепла.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: