У перший день війни я не вірила, що це відбувається зі мною. Було дуже страшно. Я працювала у хірургічному відділенні. Ми з колегами рятували наших хлопців. Це було для мене найтяжчим за весь період війни. Під час операцій навколо лікарні прилітали снаряди. Це був жах. 

У Кремінній не було води, світла та газу. Я не стала чекати окупації та виїхала. 

Зараз живу в Дніпрі. Триматись мені допомагає дружня родина. Дуже хочу, аби Україна процвітала. Чекаю на завершення війни.