Мені 65 років. Я живу з чоловіком у місті Слов’янськ. До пенсії працювала вчителькою. Про початок війни дізналася від дітей. Переживала за них і за внуків. Вони виїжджали на деякий час. Дружина одного сина досі в Польщі з онучкою. Онучка закінчує там одинадцятий клас. 

Найбільше шокували обстріли. Навіть вночі не було перепочинку.

Увесь час – у напрузі. Я перенесла інсульт. Ми з чоловіком вирішили не виїжджати. Вдячні за допомогу Фонду Ріната Ахметова.