У листопаді минулого року Валентина Кочубей сильно перехворіла на ковід, і це дало ускладнення на зір. Вона назбирала грошей і хотіла зробити операцію. Приїхала до Запоріжжя 23 лютого, а 24 розпочалися військові дії та вже було не до операції. Кошти, зібрані на хірургічне втручання, пішли на оренду квартири. Нині вона виживає завдяки допомозі від благодійних організацій та підтримці своїх дітей. Каже, що всіх жахів війни вона, дякувати Богові, не застала і вражається історіями людей, які виїхали з Маріуполя, Полог та інших населених пунктів на лінії вогню. «Було багато історій від яких волосся дибки встає», - каже пенсіонерка. За себе вона не дуже боїться. Хоче, щоб у її дітей та онуків було гарне життя