«Наслідків боїв були на кожній вулиці»

Пахомова Софія, 16 років, НЗ  «НВК «Гарант», м. Лисичанськ

Есе "Один день"

Перше, що приходить на розум, згадуючи той час, – страх.  Це слово залишається в мені синонімом до 2015 року. Маленька, я не розуміла, що відбувається, що за гучні звуки і чому мама говорила збирати речі.

Особисто для мене почалась війна, коли впали перші снаряди, коли вулиці стали порожніми та на дорогах практично не було машин. Головне усвідомлення того, що відбувається, прийшло в підвалі поруч з близькими, які не були схожі на себе. Тоді  і з’явився страх не тільки за себе, а й за тих, хто був поруч. У такі моменти по-справжньому починаєш цінувати те, що маєш.

Я не особливо пам’ятаю, що тоді відчувала насправді, тому що була маленькою, як зараз я відчуваю гордість за нашу країну, що були люди, яким не була байдужа війна, які приїжджали з інших міст, щоб допомогти всім нужденним. Цей розділ в історії України дуже допоміг об’єднатися і стати на захист нашої держави.

Мир – це коли ти і всі, хто тебе оточує, відчувають себе в безпеці; коли люди переймаються проблемами один одного, намагаючись зробити нашу країну кращою. Найголовнішим, на мій погляд, є взаєморозуміння, без цього в наш час не буде спокою.