У мене шестеро дітей, і з перших днів війни ми всі жили у підвалі. Нас страшно бомбили у місті Барвінкове. Мій син пішов воювати. 

Їжу ми брали з запасів, вода була у колодязі. Нашу сусідку вбило. Є руйнування мого будинку. Під час одного з обстрілів вбило мою кізочку. Мене вивезли діти.

Зараз у Барвінковому залишаються син і донька. Я ж нині живу в Полтаві. Мені шкода всіх солдат. Скоріше б закінчилась війна.