24 лютого я була вдома й готувалась іти на роботу до школи, проводити заняття онлайн.

З війною я втратила роботу, житло і цінні речі. Російські військові жили в моїй квартирі та розграбували її. Шоком була звістка про смерть мого учня та його сестрички.     

В окупації ми зіткнулися з величезним труднощами. Намагались економити, годували дітей, самі перебивались.

Зараз ми виїхали у безпечне місце, живемо з родиною. Наша сім'я залишилась без житла, улюблених речей. Ми досі боїмося шуму літаків та гучних звуків грому.

Нас приємно зворушило співчутливе відношення людей. Сарбєєва Катерина - жінка, що пустила нас безкоштовно пожити в своєму домі, поки ми намагались виїхати з окупації.    

Після двох місяців пошуку роботи я знову працюю вчителем початкових класів. Дуже люблю дітей і відчуваю відданість своїй професії.

А про найтрагічніші події мені нагадує армійський годинник одного із тих нелюдів, що нахабно ввірвалися в мою квартиру та розграбували її. Робили це швидко, аж годинник забули.