Острошко Валерія

Комунальний заклад «Харківський ліцей №70 Харківської міської ради», 9-В кл

Учитель, який надихнув - Третяк Лідія Олександрівна

"Війна. Моя історія"

Для кожного війна почалася 24-го лютого 2022 року, але кожна родина має свою історію. Холодного лютневого ранку прокинулася, почувши розмову мами і тата. Вони були стривожені, голосно розмовляли , а я з сестрою не розуміла, що відбувається.

Я, Острошко Аліна, народилася в невеликому містечку Куп’янськ Харківської області, там навчалася і зростала. На жаль, його окупували на третій день війни. Пів року окупації були найтяжчими для мене, коли загарбники перетворили рідне місто на чужий куточок.

Через Куп'янськ йшло багато військової техніки ворога. Зі сльозами на очах я дивилася і молилася за наших хлопців, щоб стримали цю навалу та скоріше нас звільнили. Здавалося, що світ перевернувся. Було дуже важко морально, психологічно без світла, зв’язку, новин, та все це можна стерпіти. Але боляче дивитися на зрадників очима підлітка. Коли твій перший вчитель , який навчив читати й писати, прищеплював любов до Батьківщини, провів не одну класну годину та тему: “Схід і Захід разом», виховував патріотами , був взірцем для кожного з нас, а потім біля рідненької школи підняв стяг росії . Оце боляче… Школа відразу стала чужою...

Я вдячна батькам, які підтримували мене, пояснювали і не давали зневіритися, скласти руки. Моя родина завжди була впевнена, що наші ЗСУ повернуться в місто. Увечері при свічці я дивилася у вікно на зірочки й

мріяла про повернення українських воїнів у місто, про жовто-блакитний прапор над рідною школою.

Нашій сім'ї, щоб повернутися в Україну, довелося проїхати всю Росію і Європу. Скільки любові й гордості відчула я, коли знову побачила, як майорить наш синьо-жовтий стяг. Ми оселилися в Борисполі й прожили там рік.

Дякуючи хлопцям із ЗСУ, Куп'янськ було звільнено 9-го вересня 2022 року. Сьогодні воно зазнає ворожих ракетних ударів, руйнуються будинки, гинуть люди, рашисти знову хочуть окупувати місто.

Я вірю, що Україна, омита кров’ю, підійметься із рун та згарищ, а моє покоління її відбудує.

Зараз я проживаю за кордоном, але кожного дня мрію про рідну домівку, про вільну та щасливу неньку-Україну. Цей день обов'язково настане.