24 лютого Юлія прокинулася вдома. Вибухи за вікном - реальність, яку не могли пояснити жодні книги, лекції чи досвід. Разом із родиною Юлія вирішила виїхати з Києва - поїхали до Рівного, в надії знайти бодай тимчасову безпеку. Але сидіти, склавши руки, було не про неї. У Рівному вона швидко знайшла місцевих волонтерів і доєдналася до їхньої роботи. Почала плести маскувальні сітки - руками, які ще вчора готували конспекти для студентів. Коли університет поступово повернувся до очного навчання, Юлія поїхала до рідного Києва. Але волонтерство не залишила. У столиці вона приєдналася до команди “Чарівних ластівок” - і продовжила плести сітки вже з ними.