Знаходилася на навчанні в Києві. Досить добре пам‘ятаю, як прокинулася і одногрупник написав в телеграмі‚ почалася війна. І я не жартую. Втратила частину слуху. Труднощі з роботою. В основному лякає нелогічність. В Ірпіні в філіалі Центру серця орки пошкодили узд апарат. Тупо розбили. Навіщо так було робити, досі не розумію…. Плюс звичайно шокують випадки, коли наживаються на війні, розкрадають гуманітарку.

Вирішували за допомогою небайдужих людей і волонтерів. Була підписана на багато волонтерських груп, які перекваліфікувалися і швидко допомагали, тим хто того потребує. Харчами, одягом, прихистком, всим чим потрібно. Наші люди неймовірні і вдячна кожному.

Зараз живу з батьками.

Зворушує, коли наші військові, навіть коли їм самим погано, дарують якусь цукерку. Ти хочеш їм подякувати, а вони дякують тобі. Неймовірні люди.

Зберегаю речі, які мені подарував фонд "Землячки". Вони неймовірно підтримують дівчат на фронті.