Ми з чоловіком жили в місті Оріхів Запорізької області. Коли дізналися про початок війни, не могли в це повірити, а потім відчули її на собі. У сусідній будинок влучив снаряд, а наш залишився без даху, вікон і дверей. Добре, що ми встигли сховатися в погріб. 

Ми залишилися без житла, роботи й засобів до існування. Виїхали до Запоріжжя. У мене через стрес погіршилося здоров’я.

Ми забрали з собою сестру. Коли виїжджали, чули здалеку вибухи. Дорога була побита. Проте доїхали нормально. 

Раніше ми більшість часу проводили вдома, рідко кудись їздили. Тому нам було важко звикнути до життя в іншому місті. Коли знайшли житло, з’їздили по собаку й котика. Одразу не забрали, бо їхали в нікуди. 

Наші діти живуть в окупованому Мелітополі. Ми переживаємо за них. Спілкуємося через інтернет, бо там російський зв’язок. 

Хочеться, щоб закінчилася війна й усі були живі та здорові.