Ми з чоловіком живемо в селі Мурахівка Миколаївської області. До війни у нас було нормальне життя. Ми працювали, ростили онуків. 

24 лютого ми були вдома. Чоловік вийшов на вулицю і почув гуркіт. Ми включили телевізор і дізналися, що почалася війна. Ми далеко не виїжджали. Були в районі, бо чоловік тут працює.

Наші діти живуть в Херсонській області. Вони досі в окупації, іноді виходять на зв’язок. 

Ми отримували гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова та інших організацій. Питну воду маємо свою. Деякий час не було світла, але вже є.

Війна зблизила нашу сім’ю, ми стали ще ріднішими. Хочеться, щоб скоріше все стабілізувалося, щоб навчання було не дистанційним, щоб старший онук зміг вступити до вишу.