Наше селище обстрілювали щодня. Жити на Харківщині було неможливо. Я виїжджала через Полтаву на Сумщину. Зараз я в селі, де виросла. Тут жили мої батьки - їх вже немає, але залишилась їхня хата. Так я тут і зупинилась.

Мій син захищає країну, я дуже за нього хвилююсь. Мені шкода діточок маленьких. Життя перевернулось. Дуже хочеться миру, щоб наші хлопці були живі. Хвала всім, хто захищає нашу країну.