Ми тікали від війни під обстрілами, наше житло зруйноване, чоловік і син зараз на війні. В перший день війни ми перебували вдома, над нашим будинком летіли ракети на Бердянськ, було дуже страшно. Дитина прокинулася від мого плачу, 

мій старший син – військовий, на той час служив в Маріуполі, і ми всі дуже за нього переживали, 

донька плакала, бо вже все розуміла. Перші два тижні війни ми прожили вдома в Гуляйполі, в підвалі, були обстріли міста, при першій нагоді ми виїхали. 

Донька дуже боялася всіх звуків, навіть машин, ми звертались до психолога.

Всі дні війни дуже страшні, переживаємо за своїх близьких, які на війні, лякають звуки шахедів, які регулярно летять над головами. Перший час після виїзду з міста було дуже важко, бо 

виїхали зовсім без нічого, тільки з документами, 

дякуючи добрим людям, які допомогли з їжею, одягом і житлом ми справились.