Мені 67 років. До початку війни я мешкала в селі Кам’янське Василівського району Запорізької області. Зараз воно знаходиться на лінії вогню. У ньому зруйновано всі будинки. 

24 лютого моєму внукові виповнилося 18 років. Ми не змогли відсвяткувати, бо почалася війна. Ми з сином стояли на порозі й бачили, як йшли танки та летіли ракети. До четвертого березня ховалися в підвалі. 

Шокує те, що росіяни обстрілюють все, без винятку. Мій будинок розбитий. Магазин сина повністю зруйновано, а також розбиті офіси й техніка.

Коли уламки снарядів упали біля нашого будинку, то ми з сином і його сім’єю  виїхали до Приморська. Прожили там місяць. Коли і туди стали прилітати снаряди, поїхали до Запоріжжя.

Я та два мої сини винаймаємо квартири в Запоріжжі. Менший син недавно їздив у село. Сказав, що в моєму будинку посипалася стеля, немає огорожі, зруйновано гараж.