Місто Рубіжне Луганської області, в якому проживав Кирило, вже вдруге потрапляє в окупацію. Вперше російські війська зазіхнули на нього у 2014 році, але наші бійці швидко повернули територію під контроль України. Зараз Кирило живе в Полтаві. Він сподівається, що і цього разу його рідне місце буде звільнено та він зможе повернутися додому 

Мені 20 років. Я з міста Рубіжне Луганської області. Життя до війни було відносно мирне, хоча неподалік від нас проходить межа між так званою ЛНР і Україною. У 2014-2015 роках наше місто зазнало обстрілів і пережило окупацію, але Збройні сили України швидко його звільнили, як і Сєвєродонецьк, у якому я навчався. Наступні вісім років у нас було спокійно, поки не почалася повномасштабна війна.

24 лютого я прокинувся від гуркоту і гулу, які було чутно здалеку. Відразу зазирнув у Телеграм – і все стало зрозуміло. Знайомі запросили мене з рідними до себе в Полтаву, і ми виїхали. Зробили це вчасно, бо вже наступного дня наше місто окупували. Дуже багато людей тікало.

Сумно покидати рідний край і рідну домівку.

Перш ніж ми доїхали до Полтави, довелося перетнути чимало блокпостів. У Полтаві на деякий час нас прихистили знайомі. Ми їм дуже вдячні за це. Тут працюють різні волонтерські організації, є усіляка допомога. Ми побачили, що країна дійсно дбає про своїх громадян.

Чекаємо на перемогу. Хочеться, щоб наші бійці скоріше вигнали окупантів з української землі, звільнили всі міста і села. І щоб ми більше ніколи не мали нічого спільного з росією. Зі знайомими, які там живуть, і з тими, що виїхали туди з нашої країни, більше не хочеться мати ніяких зв’язків. 

Своє світле майбутнє бачу у мирній та процвітаючій Україні. Сподіваюся, що матиму спокійне життя і перспективи розвитку.