Наша сім'я проживала у Лисичанську, до Києва приїхали рік тому. Зараз вдалося влаштуватися на роботу, але оренда житла занадто висока, щоб можна було дозволити родині щось більше, ніж базові потреби.

У нас двоє дітей 10 і 14 років. Цього року діти пішли до місцевої школи і нарешті почали комунікувати з однолітками. Важко, але ми разом і тримаємось, чекаючи на перемогу.

Нажаль, наше місто в окупації, будинок частково зруйновано, майно розграбовано. Ми втратили зв'язок з багатьма рідними та друзями. Залишись самі і цінуємо одне одного. Важко і психологічно, і матеріально влаштовувати своє життя. Показувати дітям, що ми впораємося, хоча нема впевненості в наступному дні.