Мені 61 рік. Живу разом з мамою в Охтирці. Рідні роз’їхалися. 

24 лютого ми прокинулися від звуків вибухів. Зникло світло і зв’язок. Наше місто сильно бомбили. 

Продуктів вистачало. У магазині можна було купити все необхідне. Волонтери привозили ліки. 

Найприємніше те, що окупантів відігнали подалі від Охтирки.