Я з міста Авдіївка Донецької обл. Наше місто розбито на 90% шокує то що немає куди вертатися. Нам один раз на місяць видають продукти кое какие. Моя родина це мої двое дітей та бабуся 87 років, ми мешкаемо разом.

Коли ми поїхали з Авдіївки до Дніпропетровщини ,то люди коли взнали що ми біженці того ж вечора принесли нам пиріжки ,свіжеспеченні ,це було дуже приємно ,несподівано.

Зараз не працюю ,до війни працювала. Коли ми виїжджали з Авдіївки я взяла с собою чайник ,свій чайник ,зараз мені він нагадує дім ,кожен день згадую свій дім.