«Наша земля пустіє, діти гинуть»

Марія Іванівна дуже переймається тим, що від війни  страждає генофонд нашої наці.

Звістка про війну викликала в мене шок, ступор – не хотілось вірити, що це правда.

Важко було через маленьку пенсію: отримала гроші, заплатила рахунки, і вже нічого купити не могла. Дякую Фонду Ріната Ахметова, що дають гуманітарні набори - то я якось перебиваюсь.

Як на мене, саме страшне у цій війні те, що наша країна пустіє: гинуть діти, гинуть кращі чоловіки, в яких ще не має дітей. І що нам залишається? Плачемо.

Ми нікуди не виїжджали, тут мої батьки, всі мої діти та онуки. Ми любимо нашу країну, переживаємо разом з нею всі негаразди, радість і горе.

Я колишній працівники будинку культури, тому рятуюсь від стресу незвичайним способом – співаю. Наш будинок культури працює, ми співаємо, в Ютюб викладаємо. Співаємо про нашу батьківщину, а також - духовні пісні. Це дійсно допомагає.

Я мрію, щоб не було війни та була робота, тоді наші люди житимуть добре, багато.