Мені 57 років. Ми з чоловіком мешкали в селі Пришиб Ізюмського району Харківської області.
У перший ранок війни почули обстріли з боку траси, а потім побачили по телебаченню звернення президента. Так дізналися про початок війни.
Обстріли нашого села почалися 27 лютого. Ми виїхали в липні, бо більше не могли витримувати їх.
Вирішальним моментом стало те, що на обійсті сусідів вибухнув снаряд. Ми вчасно вибралися, бо коли відбувався контрнаступ, було ще небезпечніше.
Зараз мешкаємо в Полтавській області. Не працюємо. До пенсії ще довго. Дякуємо дітям за те, що допомагають, а також тим людям, які допомогли пережити зиму.
У Пришибі залишилася наша земля і садок. Вони заміновані. Фактично ми зосталися без нічого. Не знаємо, як жити далі.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.