Калашник Марія, учениця 11-Б класу Запорізького ліцею 71

Вчитель, що надихнув на написання есе: Гутман Ганна Ігорівна

"Чому бути українкою - це моя суперсила"

Я пишаюся тим, що я українка! І справа не в громадянстві, мові чи місці проживання, а у внутрішньому генофонді нашої нації. З початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року світ побачив волю та мужність українців, ніхто з нас не захотів складати руки й підкорятися загарбникам попри те, що їх сотні тисяч, що вони становлять одну з найкращих армій світу, що, як усі твердили, їх неможливо перемогти та нікому це не вдавалося. Цей генофонд породився в кожному серці свідомого українця, та всі молоді люди, які не знали війни, не жили за часів СРСР та, може, навіть не знали власну історію, хотіли бути вільними. Тому й взяли зброю, стали до лав ЗСУ або тероборони та пішли захищали нашу батьківщину, іноді хитрістю, як козаки, іноді на квадроциклах, як справжні представники XXI століття.

Вони не виїжджали з країни, а залишалися тут робити коктейлі Молотова, варити й ставити залізні «їжаки», щоб зупинити ворожу бронетехніку. Ті, у кого в серці є отой справжній код, усі залишилися.

Нація возз'єдналася, всі бігали шукали мітки ДРГ, повідомляли про напрямки ворожих колон для своєчасного ураження артилерією. За цей рік всі побачили, що українців не знищити ані блекаутами, днями без світла, води й інтернету, ані ракетними обстрілами, бо ми, як той фенікс, кожного разу піднімаємося з тла. Це і є наш дух, наша сила й віра у вільне життя.

У той момент, коли на порядку денному в моїй сімʼї постало питання їхати в безпечне місце й залишити батька тут, чи бути з ним, я не уявляла, як він залишиться без мене? На мою думку, сила українців у тому, щоб підтримувати один одного й бути разом, як-то жартівливо й говорять: “Гуртом і батька бити легше”. Я вважаю неймовірним, коли, перебуваючи в різних куточках світу та за різних обставин, наш народ єднається та допомагає один одному: чи то прихистком на якийсь час, чи то щоденним донатом на банку ДШВ.

Звісно, на певний час патріотизм - це мова й прапори, а далі це щоденний труд. Ми показуємо приклад справжньої вільної нації, варто тільки подивитися, як зараз всі намагаються збирати кошти на потреби військових, розвивати власний військово-промисловий фронт та прискорювати нашу перемогу кожен на своєму фронті.

Інфополе й російська пропаганда навʼязують, що ми вже втомилися й не можемо продовжувати захист, але кожен раз, коли виникають думки про втому, треба передивлятися світлини з Бучі й уявляти про те, що справді може бути, коли втомишся.

Я пишаюся тим, що є частиною нашої молоді. Наші діти вчаться під обстрілами, ночують у бомбосховищах. У той час, як російські телеграм-канали радіють з цього, нас це не вбиває, а робить сильнішими й укріплює український дух з найменших поколінь нашого суспільства. Я безмежно вдячна нашим ЗСУ за те, що маю шанс розвиватися й наближати перемогу в рамках своїх можливостей. Зокрема, я дуже рада бути частинкою міжнародного проекту молодіжного Європейського Парламенту як Амбасадор з післявоєнного відновлення України у фінансовому секторі. З нашою командою ми започаткували маніфест, який зараз активно поширюється серед європейських лідерів, політиків та учасників Європейського Парламенту. Ми показуємо їм майбутній потенціал нашої країни та доводимо нагальну потребу в нових пакетах фінансової підтримки для фронту в Україні. До того ж, уже півтора року за позовом серця я волонтерю, працюю над власними проєктами, які направлені на безкоштовну допомогу українцям у вивченні англійської мови. Я вважаю своєю місією надання допомоги в розвитку молодих українців, бо саме нам доведеться вирішувати майбутнє нашої нації. Крім того, з початку повномасштабного вторгнення я стала свідком актуальної проблеми безхатніх тварин і зараз на рівні своїх можливостей займаюся волонтерством задля забезпечення їх домівками й гідним життям.

І як говорив В. Сухомлинський: “Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо.” Наша сила в тому, що ми українці. Батьківщина в нас одна і ми повинні й будемо стояти за неї до останнього подиху!