Мущенко Дарина, 8 клас, Черкаська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №8 Черкаської міської ради Черкаської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бряник Ірина Володимирівна 

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Ми - звичайна сім’я з України, яка солодко спала у своїх ліжках, поринаючи у казкові сни, навіть не підозрюючи, що скоро пролунає дзвінок, який ми запам’ятаємо  назавжди. На подвір’ї вже світало, та наближався сонячний ранок, який ніс в собі горе для мільйонів українців. Близько шостої години ранку пролунав дзвінок, який міг здатися звичайним - але точно не в той день. В кімнаті сповненої тиші ми почули лише одне моторошне слово: ВІЙНА. У наступну мить за вікном загриміли вибухи. Ввімкнувши новини, ми були збентежені: тисячі вибухів лунали з кожного куточка України.

Наша сім’я з початку війни займається  волонтерством, вносячи свій внесок в перемогу України.

Моя бабуся Ліда - дуже хороша, добра й чуйна людина. Бабуся ніколи не стоїть осторонь, коли комусь потрібна допомога. Вона дуже активно підтримує  Збройні сили України. Майже кожні вихідні бабуся пече щось смачненьке. Це можуть бути різні смаколики: солодке печиво, пироги, пиріжки з різними начинками. А ще вона готує м’ясні страви - домашнє копчене сало, свинячі ребра, різні паштети та намазки на хліб.

І разом з із дідусем везе ці всі продукти на відправку для наших захисників із ЗСУ. Їй зовсім не шкода часу, сил чи інгредієнтів, бо вона щиро хоче допомогти.

Також у моєї бабусі є окремий будинок. Коли почалась війна і багато людей були змушені покинути свої домівки, вона вирішила надати цей будинок переселенцям. Бабуся не брали за це жодної плати. І навіть зараз, через три роки, у цьому будинку досі живуть люди, які змушені були тікати від війни.

Крім усього цього, моя бабуся ще й працює завідувачкою сільського клубу. Це місце, де часто відбуваються благодійні заходи.

В клубі проводяться концерти, виставки, ярмарки. Усе це організовується для того, щоб зібрати кошти на потреби армії. Бабуся бере участь у кожному такому заході, допомагає з організацією, або і є організатором, запрошує гостей і робить усе, що в її силах.

Моя мама -  Мущенко Леся Василівна, черкаська блогерка. У неї дуже багато підписників - понад 300 тисяч людей. Вона  активно підтримує інших , допомагає не тільки словами, а й діями.

Її дуже поважають та довіряють. Маму нагородило Всеукраїнське Об’єднання “КРАЇНА” медаллю “ЗА ГІДНІСТЬ ТА ПАТРІОТИЗМ”. Вона збирає та передає військовим багато всього: теплий одяг, продукти, гроші, засоби гігієни, усе, що тільки можна. А ще наша родина передала причіп та шини для військових автівок - щоб вони могли швидко та безпечно пересуватися.

Мені дуже сумно й боляче бачити, як багато людей постраждали через війну. Багато хто втратив свої будинки,  речі, своє звичне життя, а найстрашніше - близьких людей. Але ми маємо триматися та намагатися більше допомагати нашій нації, бо ми одна родина.