Олена бачила, як ракети з Білгородської області летіли на Харків. Зараз вона у Полтаві, продовжує працювати дистанційно, але додому повернутись поки що не може

Я з Харківської області, місто Дергачі, на кордоні з Білгородською областю. Працюю в комунальному підприємстві бухгалтером.

Коли почалась війна, було дуже страшно - все летіло через Дергачі на Харків. У Харкові живе моя сестра. Ми чули, як літаки пролітали над Дергачами. Я встигла зателефонувати їй і вона мені сказала, що сталися вибухи - бомбили обласну адміністрацію. Мене здивувало, що російські ЗМІ потім казали, що ми самі себе бомбимо, що це бандерівці.

Ми чули, що це біля нас пролітало, що це з Білгородської області запускали. Що ж вони наговорили?

Під вікнами вночі світло було, як вдень, - це було щось страшне. Я жила з сином і невісткою. Виїхала з Дергачів четвертого квітня в Полтавську область. Там дуже добрі люди, мені дуже подобається, як всі розмовляють на українській мові. Досі знаходжусь у Полтаві, отримувала гуманітарну і матеріальну допомогу, поміч на сплату комунальних послуг. Спасибі за все, я дуже вдячна. Кілька разів отримувала допомогу від Фонду Ріната Ахметова – це було дуже своєчасно.

В Полтавську область я їхала до знайомої. Колись познайомилась з нею на одному заході, і потім ми спілкувались лише телефоном. Коли почалась війна, вона мене запросила до себе. Мене вразив її вчинок. Вона так наполягала, щоб я виїхала. Я їй дуже вдячна. Якщо б не вона, я не наважилась б їхати. Я вдячна людям, які з власної ініціативи вивозили нас на власних машинах, вдячна тим, хто допомагає нам зараз на Полтавщині.

Мені 64 роки. Ніколи не думала, що в такому віці треба буде переживати такі часи. Будинки в людей розбиті, інфраструктура зруйнована. Я не знаю, як в селах виживали люди. В деяких населених пунктах досі немає електроенергії. Мої діти та родина сестри виїжджали. Частина родини зараз повернулась додому, частина – досі на заході України. Ми всі роз’їхались.

ППО працює, але поки що ми на сторожі - страшно, нема спокою в душі.

Я продовжую працювати дистанційно на посаді бухгалтера. Підприємство наше працює – забезпечує теплом людей, лікарню, бюджетні установи. Було багато руйнувань на котельних, загинув наш співробітник – оператор. Це дуже гірко, але ми продовжуємо працювати. Я вдячна нашій молодій директорці – вона за таких умов дуже вправно ладнає справи. Завдяки їй ми всі працюємо. Ми продовжуємо виконувати свої обов’язки – це наш вклад в перемогу.