З першого дня війни ми з донькою знаходимось в місті Херсон. З чоловіком не проживаю. Ми витримали окупацію, пережили дуже тяжкі 8 місяців. Зараз місто під постійними обстрілами. Донька вже більше року майже не виходить на вулицю, всі друзі виїхали, вона повністю ізольована від нормального життя… Це дитина війни, яка чує і бачить прильоти по місту. Життя не просто змінилось, це просто виживання, наша головна ціль ВИЖИТИ, КОЖНОГО ДНЯ…

Що шокувало? Перше - це окупація, життя під дулом автоматів, а зараз постійні обстріли. В часи окупації були нестачі ліків. І був місяць, коли ми жили без світла, води, зв‘язку та тепла. пТакож під час окупації бачили агресивну поведінку окупантів в нашому місті.