Ми покинули свій дім у Лисичанську після місяця регулярних обстрілів. Першого квітня снаряд пошкодив наш дім, бабусю поранило уламком. А першого травня згоріла гімназія, у якій вчилась наша чотирнадцятирічна донька.

Нам пощастило евакуюватись до Дніпра. Зараз живемо тут великою родиною – вдев’ятьох. Поки що почуваємося у відносній безпеці, але спогади не дають спокою. Все пережите зруйнувало психіку кожного з нас. Дуже переживаємо за своє місто, за рідних і друзів.