Наш тато загинув у Мар'янці 31.03.2022 року, прикривав свою групу після виконання бойового завдання, тому наше життя змінилось назавжди, двоє дітей залишилось без тата... Багато чого можна писати, одним словом - біль, нестерпний біль вже більше року... Вперше в житті я відчула тваринний страх... дуже боляче за наш народ, за знущання і гибель дітей, до сих пір тримаю тривожну валізу... Особисто я ні, зіткнувся чоловік, він воював 5 днів без їжі, вода тоді була замерзла, я не знала, як йому допомогти.